четвер, 5 квітня 2012 р.

«Це ж не по-людськи! Це рекет!..»


    Не по-людськи, бо в конфлікті двох знаних у Котельві осіб сильніша взяла “під обстріл” усю сім’ю слабшої, в т.ч. сина-школяра.   
    Не по-людськи, бо невпевненість у своєму завтрашньому дні стривожила понад півсотні працівників Котелевського споживчого товариства, які можуть залишитися без роботи і зарплати. 
    Не по-людськи, бо майже вся котелевська глибинка, тобто найвіддаленіші від райцентру села, тисячі селян, можуть враз залишитися без надійного і доступного в цінах торговельного обслуговування. 
    Врешті, не по-людськи, бо свого часу, у лютому 1987-го, тодішній перший секретар Котелевського райкому партії Григорій Миколайович Дубина (перша керівна особа в районі) дав серйозний поштовх кар’єрному росту нинішній першій керівній особі Котелевщини - Тетяні Михайлівні Корост, яка тепер “з’їдає” з посади його сина, знищує “справу життя” його невістки і навіть морально подавлює його онуків.
    А рекет в тому, що голова Котелевської райдержадміністрації, ставлениця Президента Януковича, власниця одного з найкрутіших приватних бізнесів у цьому кутку Полтавщини Т.М.Корост, використовуючи своє службове становище, захоплює цілу мережу (понад 70 магазинів, міні-підприємств та інших об’єктів з залишковою вартістю 3494261 грн.) одного з кращих не тільки на Полтавщині, а й Україні Котелевського споживчого товариства, яке з кризи 90-х років витягла з боргів, підняла, розбудувала не хтось, а саме Людмила Дубина.

-Ні, я не претендую на площі споживчого товариства! Жодного магазину її не хочу! У Котельві два моїх магазини, де 70 відсотків товарів - це продукція моїх підприємств… Я хочу захистити тих людей, пайовиків. Щоб вони отримали чи продали той пай. У мене одне бажання: зібрати всіх пайовиків. Оце список… Що хочете з прибутком робити?.. Років два тому, коли мене тільки призначили головою райдержадміністрації, там, у споживчому товаристві, провели збори, але фіктивні - список був, а зборів не було. Онде від продажу хлібзаводу нічого не отримали, - на одному подихові, мовби щиро “випалила” мені при зустрічі сама Тетяна Михайлівна Корост.

Я приїхав у Котельву 20 березня, аби почути думку людей про конфлікт, що, як видно з купи документів, дійшов до критичної точки кипіння: чоловіка Людмили Дубини - начальника Котелевського відділення податкової інспекції Валерія Дубину (місцеві підприємці сказали мені про нього як про порядного державного службовця) доведено до лікарняного ліжка, по суті, вже знято з посади; у їхнього сина-одинадцятикласника Богдана хотіли, було, відібрати перемогу на районній олімпіаді з історії (одна з членів жюрі обмовилася при визначенні переможця, мовляв, а що скаже Тетяна Михайлівна); саму ж Людмилу Вікторівну влада з усіх сторін так обіклала червоними прапорцями, як мисливці вовчицю на полюванні - залишилося лише пристрелити!

Чому ж цей елітний конфлікт не став публічним? А мав би стати таким, бо йдеться не лише про комерційні інтереси двох “бізнес-леді”, а про інтереси жителів багаточисельної Котелевської громади, соціально незахищених її груп.

Кажуть, у тихому болоті чорти водяться. У котелевському, як я переконався, їх, вибачте, стільки наплодилося, що можна річку Котелевку ними перегородити. З приходом два роки тому до влади місцевого керівника президентської Партії регіонів Тетяни Корост з десяток місцевих кандидатів у депутати, а потім уже й депутатів поміняли свої “партійні шкури” під кольори владної партії. Тобто, стали “тушками”, як ото парламентські нардепи в Києві. Навіть голова Котелевської райради трьох останніх скликань Василь Петрович Тимошенко (колишній комуніст, потім помаранчевий “нашоукраїнець”) - і цей здався “на милість” Тетяни Михайлівни: став членом Партії регіонів. Інакше б, логічно міркує народ, він не був би обраний головою райради, тобто, залишився б без грошовитої посади, близько 8 тисяч щомісячно. Більше того, Василь Тимошенко знехтував багаторічними дружніми зв’язками з родиною Дубин: не просто підтакує Тетяні Корост у протистоянні з ними, а налаштовує на прийняття (чи не прийняття) рішень райради щодо діяльності Котелевського споживчого товариства. Наприклад, голосом у пустелі прозвучав виступ на сесії райради тієї ж Людмили Дубини, яка є не тільки керівником споживчого товариства, а й депутатом райради. З трибуни сесії вона просила депутатський корпус захистити її і очолюваний нею трудовий колектив від утисків, нападів влади. На що депутатська комісія (очолювана сином Тетяни Корост Вячеславом Приймою) порадила Л.Дубині… звертатися до суду.

А порушене ж на сесії Людмилою Вікторівною питання стосувалося не стільки її колективу, а всієї громади, конкретно - мільйонних надходжень до місцевого бюджету. Вони втрачені тільки через те, що влада блокує оформлення дозволів на оренду земельних ділянок під об’єктами споживчого товариства. Тут, доречно підкреслити, гроші влада втрачає, а тим часом у добровільно-примусовому режимі збирає кошти з підприємців, із зарплат бюджетників на ремонт дитсадка, виганяє котелевців на суботники прибирати територію, бо коштів у комунальних служб також бракує.

Але голос на сесії одного з депутатів райрадівської більшості - фракції Партії регіонів про ліквідацію споживчого товариства почуто всіма підлеглими голові райдержадміністрації клерками. Купа документів, які я перечитав - тому підтвердження. До честі правоохоронних та контролюючих органів (їх з десяток, до яких надходили заяви, в т.ч. і особисто від Т.М.Корост) розібралися в “цифрах і фактах” і не вгледіли в діях Л.Дубини серйозних порушень законодавства, відмовили у порушенні проти неї кримінальної справи. Ось чого уже вимагає Т.Корост!

Та коли Котелевський прокурор як головний наглядач за законністю на ввіреній йому території не піддався, його Тетяна Михайлівна… прибрала, точніше доклала для цього зусиль.
- Ледве здихалася, - раптом обмовилася мені в розмові.

Отже, “здихалася”. Прислали у Котельву нового, який, у її розумінні (та це помітно і з всілякої подальшої документальної переписки) став керівництву району спільником у боротьбі з Дубиною.

Так, нормальна людина не може витримати всього того, що після зміни прокурора посипалось на голову Людмили Вікторівни. З неї вимагають документи за весь період діяльності товариства, її і працівників споживчого товариства по кілька разів викликають в обласну прокуратуру, вчиняють перевірки. І все це - за заявою особисто Тетяни Корост. Мені ж Тетяна Михайлівна сказала:

-Ми хочемо, щоб ініціатива виходила від пайовиків.
Лукавить керівниця району. Коли я приїхав на розмову з Корост, у її приймальні сиділа одна з опонентів Дубини, пайовик товариства Олександра Чопенко, з якою я як журналіст знайомий з часів помаранчевої революції. Показав їй копію листа за її та іншими підписами підприємців до правоохоронних органів, де йшлося про мовби влаштовані Л.Дубиною побори з підприємців у сумі 500 грн.

-Тут Ваше прізвище стоїть першим. Ви писали цього листа?

Пані Олександра довгенько вдивлялася у друкований текст, мовби вперше бачила його, але виразно так і не відповіла. Нині вона одна з рядових бійців протистояння на боці влади… До того я вже знав, зустрівшись з кількома іншими підписантами того листа, що то від їх імені хтось направив анонімку проти Дубини. Сказали, що міліція також їх уже допитувала і що “ми всі обурені”.

Олександру Чопенко Тетяна Михайлівна Корост запросила в кабінет під час нашої тривалої розмови. Запросила і голову райради В.Тимошенка, який, говорячи довго й голосно, вихваляючи присутню Тетяну Михайлівну (“За неї 75 відсотків котелевців сьогодні проголосують”) і гудячи відсутню Людмилу Вікторівну (“Нехай збирає і проводить збори пайовиків, там розберемось”), раптом щиро обмовився: мовляв, як тільки Тетяна Михайлівна прийшла на посаду, то сказала йому “Як ти можеш захищати цю Дубину?!”. Результат ми вже знаємо: Тимошенко проміняв давню дружбу з Дубинами на своє “місце під сонцем”. Але не це важливо. З вуст одного з ключових керівників Котелевщини прозвучала інформація про те, що Тетяна Михайлівна Корост з першого дня на посаді голови райдержадміністрації була налаштована на боротьбу з Людмилою Дубиною. Я запитав у самої Людмили Вікторівни: чому?

- Восени 2010 року, під час виборів до місцевих рад, я балотувалася до районної ради по лихачівсько-мар’їнському округу від Народної партії, обійшла кандидата від Партії регіонів більш ніж на 150 голосів, а за нього сама ж Тетяна Михайлівна приїжджала агітувати, всякі нісенітниці про мене говорили, але люди, понад 90 відсотків, проголосували за мене. Я не перефарбувалася, не стала “тушкою” в райраді. А атака на знищення пішла торік, коли я відмовила владі у безоплатній передачі їй нашого приміщення у центрі селища. Згідно з законом “Про споживчу кооперацію в Україні”, наші підприємства не можуть бути подільними. Я не могла порушувати Закон.

Там, у робочому кабінеті голови райдержадміністрації 20 березня 2012 року Тетяна Михайлівна погодилася з моєю думкою, що влада таки ж приховує від громади, від виборців свій конфлікт зі споживчим товариством. Але після всього цього чи почують котелевці у місцевих засобах масової інформації обидві сторони? Приховує, мабуть, тому, що корінь цього конфлікту таки ж у перерозподілі ласого шматка нерухомості в центрі Котельви.

Як би Тетяна Михайлівна не намагалася це спростувати, люди, з якими я спілкувався (і рядові, і знаючі), не змовляючись, роблять саме такий висновок. А винесена пряма мова у заголовок цієї публікації належить знаній і не менш авторитетній, ніж шанована Тетяна Михайлівна, особистості. Але й він, як і більшість моїх котелевських співрозмовників, попросив мене не називати його прізвища. Кажуть, що за критику влади позбудуться посад, бізнесу, а вступати у Партію регіонів, щоб бути захищеними політичними “тушками”, не хочуть. В такому “котелевському болоті” чи вистоїть Людмила Дубина? Якщо громада її не захистить, то завтра нинішня влада підімне під себе інших.

P.S. Коли версталося це число газети, з Котельви надійшла інформація, що й досі котелевська влада не оприлюднила суми коштів, зібраних з народу на ремонт дитсадка. А з села Милорадове - що районна влада, особисто Василь Тимошенко, приїжджала на сесію і з другого голосування “нагнула” сільських депутатів проголосувати за передачу земель запасу в обробіток від сільгосппідприємства “Зоря” приватній фірмі “Маяк”, власницею якої є родина Т.М.Корост. “А чому тільки споживче товариство? - запитав у мене один додзвонювач з Котельви, коли почув, що журналіст “Полтавської думки” побував у його містечку. - Ви копніть, як прихватизовували колгоспи? Як новенькі колгоспні КрАЗи і КамАЗи скуповували по три з половиною тисячі гривень? Як комбікормовий завод за безцінь присвоїли, а в ньому ж теж частка пайовиків, як і в споживчому товаристві? Як центральний універмаг при керівництві пані Шолудько віддали за копійки, а тепер ось і промкомбінат? Напишіть і про “суботники” держслужбовців, яких експлуатують в рідному господарстві Тетяни Михайлівни…”

3 коментарі:

  1. а вкрасти в громадської організації гроші на мікрогрант, не виконати його і не повернути коштів - то як, дрібне шахрайство?..

    ВідповістиВидалити
  2. Т.М.підбирає собі кадри, зокрема держслужбоаців, не по професійних якостях, а по покладистості, лояльності, незаперечності, улесливості, і т. п.А конкурси на заміщення-то лиш бутафорія для народу.Приклади по Федюну, Калюху,Дубині,Гарькавенку..., а в РДА скоро вже братимуть після школи-дітей "добрих знайомих", благонадійних, а В.П. їй в цьому лише піддакує.А хто втрутиться сюди-ОДА-дуже сумнівно.

    ВідповістиВидалити
  3. Ціню автора здавна за точність, лаконічність і достовірність публікацій. По Котельві є багато і інших "цікавих" тем, які щоб висвітлити, треба мати неабияку мужність.Та чи варто чекати після цього якихось зрушень на краще, в гіршому випадку-може постраждати автор.Адже свавілля часто буває, на жаль, невиліковним.

    ВідповістиВидалити