Свіжі записи блогу: http://dumka.pl.ua/блоги/олександр-кулик

Піца від Президента

Мільйони українців 18 лютого по телевізору, інтернету, соцмережах спостерігали за трагічними подіями в Києві. Того дня тисячі активістів Євромайдану з 9-ї години ранку пішли мирною ходою до Верховної Ради вимагати від провладної парламентської більшості (фракції Партії регіонів і комуністів) проголосувати законопроект опозиційних фракцій про повернення Конституції України до зразка 2004 року. Цього вимагав і Майдан. Адже регіонали і В.Янукович у 2010 році незаконним шляхом переписали Конституцію, і таким чином Президент набув нечуваних з часів Незалежності прав керувати і розпоряджатися, призначати і звільняти.

Кримчани: “Ми не за Януковича”

П’ятниця, 7 лютого. Йду вулицями Києва. На Інститутській після Майдану проходжу через вузенький прохід (одне авто може проїхати) 3-метрової барикади. Оглядаюсь - вражаюча картина! Барикада з мішків та всякого іншого тягнеться вниз, до Жовтневого палацу. Жоден танк не пройде. “Споруда” варта Книги рекордів України. За Національним банком ліворуч - вул. Садова, що веде до Будинку уряду і нового приміщення Верховної Ради, де розміщено парламентські комітети. Не пройти - від стіни до стіни перегороджена потужним авто (чомусь з пробитим переднім колесом) і також високою барикадою зі всякого непотребу. На ній причепилися троє міліціонерів. Доходжу до Шовковичної. Також перегороджена, але тут можна пройти, бо це - єдиний прохід звідси до Верховної Ради. Пропускають тільки за перепустками і посвідченнями. Показую своє депутатське…  13 година. З Верховної Ради іду вже по вул. Грушевського в бік метро “Арсенальна”. Машини тут не їздять, люди не ходять, бо в районі готелю “Київ” - також КрАЗи і автобуси впоперек. Тут три  міліцейські пости. Зліва - Маріїнський парк. Увесь по периметру охороняється міліцією. В глибині парку, аж над Дніпровською кручею - велика сцена в голубих кольорах. Це той самий Антимайдан. Перед сценою - чоловік 200. З мікрофона лунає чийсь виступ російською мовою. Певно артист, бо каже, що “тепер я для вас спою”. Праворуч від сцени, в самісінькій зеленій зоні парку бачу величезні військові намети. Не один, не три - десятків зо два! Певно, для ночувальників. Вони ходять-бродять по парку. Ба, між деревами, на стоптаних слизьких галявинах бездумно ганяють м’яч. Сіре, гнітюче враження… Підходжу до останнього поста, за яким чується голос з мегафона. Тут машини і пішоходи з вул. Грушевського змушені повертати ліворуч. Певно, саме їх і хочуть переконати три десятки молодих антимайданівців, які тримають однакові плакати на древках з надписом “Стоп! Майдан. До освобождения Киева осталось 9 дней”. Перед ними походжає молодий, але зовні такий самий сірий, як і парк, молодий беззубий чоловік: в одній руці - мегафон, у другій - шпаргалка, з якої озвучує гасла, а плакатники за ним повторюють. Зупиняюся, вдивляюся у їхні неголені обличчя, чорні кросівки:
-Не за того стоїте, хлопці, - звертаюся до них. - Увесь світ, Європа засудили Януковича за кривавий розгін мирних людей 30 листопада…
- Мы крымчане! - відповідають. - Мы не за Януковича - за государство стоим, и чтобы помещения  не захватывали, коктейли Молотова не бросали. И мы не против Майдана.
- Ну, як “не проти”? Подивіться, що на ваших плакатах написано, які тримаєте в руках. Але я не про це, - підшукую для них переконливіший аргумент. - Хлопці, ви голі і босі стоїте тут за чужі інтереси. Такого віку, як ви, сини Януковича, Азарова, Пшонки сидять депутатами у парламенті, на добрих грошах, а ви тут за їхні інтереси горлянки дерете…
Двоє старших, які стояли у мене за спиною і слухали діалог, певно, бригадири, почувши прізвища, одразу стали між мною і хлопцями:
- Идите отсюда, не мешайте, - мовби шепнули мені, щоб їхні хлопці-невільники й не чули.
-Слава кримчанам! Слава Україні! - гукнув я на прощання своїм юним опонентам.

Майдан – на кожну виборчу дільницю, або Спроба відповіді на питання мільйонів: «КОЛИ і ЯК?»

Посилення репресій проти активістів Євромайдану - тримання в СІЗО невинних людей, побиття журналістів, депутатів, адвокатів, підпали  автомобілів, повістки від ДАІ власникам авто, зачистка неугодних ЗМІ тощо - свідчать, що ця влада в Україні, певно ж, не збирається виконувати вимог Майдану, зокрема щодо:

• відставки уряду, окремих міністрів, які, за зізнанням президента В.Януковича, належним чином не підготували документи для підписання Угоди про асоційоване членство України в Євросоюзі, що в результаті й спричинило народне повстання в Україні з пролиттям крові невинних людей; 
• виявлення замовників кривавого побиття студентів в ніч на 30 листопада 2013 року;
• встановлення конкретних “беркутівців”, які кийками і носаками били мирних (лежачих!!!) беззбройних громадян, навіть по голові, що заборонено їхньою ж інструкцією;
• пошуку провокаторів, що проти правоохоронців влаштували силовий пікет з викраденим бульдозером 1 грудня 2013 року на вул. Банковій і втекли, а замість них міліція затримала, а суди, не розібравшись, посадили на два місяці в тюрму 9 невинних людей;
• порушення кримінальної справи проти секретаря РНБО за перевищення службових повноважень (адже саме Андрій Клюєв, за свідченням голови КМДА Олександра Попова Генеральній прокуратурі, втрутився в господарську діяльність київської влади і наказав Попову встановлювати новорічну ялинку на майдані Незалежності о 4 год. 15 хв. вночі 30 листопада, що є беззаперечним доказом спланованої Клюєвим провокації з метою силового розгону мирних демонстрантів).