А тим часом у Стасях, Остап’євому, Ковалівці, Лубнах, Кобеляках, Котельві…

Сотні підписів на захист Сергія Яковенка зібрали журналісти “Полтавської думки”. Карлівська громада знала Яковенка як порядного і дбайливого господаря. Якби не арешт, його знову б обрали, але нинішня влада в Україні таких патріотів-українців подавлює ось такими репресивними діями. До речі, в розмові зі мною нинішній міський голова Карлівки, господарник, чиновник, літератор, журналіст Володимир Слєпцов підтвердив той факт, що ніяких грошей-хабара при затриманні Яковенка не виявили.

А позавчора в редакції “Полтавської думки” побував убитий горем 53-річний Віталій Костянтинович Згурський. Він передав мені документи, які, на його думку, засвідчують, що диканські слідчі і прокурори сфабрикували справу проти його сина - 31-річного Віталія Віталійовича Згурського, мешканця с.Стасі Диканського району, батька 4-річного хлопчика Святослава, і засудили на 3,5 роки тюрми. Йому як колишньому голові Стасівської сільради інкримінували передачу 10 гектарів землі у приватну власність десятьом особам без рішення сесії. При цьому у матеріалах слідства і суду не виявилося свідчень депутатів, які сказали, що на сесії 30 вересня 2008 року за ті 10 гектарів одноголосно проголосували усі присутні сільські депутати.
В чиїх інтересах суддя Гвоздик “упустив” ці свідчення? Чому замовчав грубі факти тиску на свідків з боку слідчого диканської прокуратури уже в ході судового процесу? Звісно, в інтересах слідства, вважає батько засудженого. Якби протокол судового засідання в Диканьці правдиво відображав усе, що було заявлено в суді першої інстанції, то Апеляційний суд Полтавської області однозначно скасував  би його вирок.
Вся Стасівська громада стривожена розправою над Згурським. Мало хто вірить, що Віталій Віталійович мав корисливий інтерес. Та й про ті 10 гектарів ще задовго до сесії знали і члени сільвиконкому, і керівники Диканської райдержадміністрації. Тому тишком-нишком наділяти їх комусь сільський голова аж ніяк не міг.
Близько години я спілкувався з батьком засудженого, потім до півночі перечитував надані ним документи. І не міг після всього цього заснути. Що ж це робиться в моїй Україні! Заради чого запроторили у в’язницю молоду людину, заплямували долю його синочка? Певно ж, лише задля галочки у звіті, мовляв, виконуємо всеукраїнський план боротьби з корупцією, а тому недарма отримуємо підвищені зарплати від нинішнього керівництва України? До речі, ще в 2006 році, щойно Згурського обрали сільським головою, менти-провокатори намагалися підкинути йому в кабінет гроші. Тоді прокуратура захистила чоловіка.
Як і в Карлівці, напередодні виборів сільських голів, в іншому районі Полтавщини, Великобагачанському, у селі Остап’є такі ж правоохоронці накинули наручники сільському голові. Схема їхньої провокації була дуже проста. Приїхав невідомий чоловік з Полтави і мовби домовився з місцевим жителем про купівлю його хатинки за 5 тис. грн. Після цього зайшов до сільського голови познайомитися. Кілька разів надзвонював йому з Полтави, мовляв, усе ніколи приїхати оформити купівлю-продаж. Аж тут трапилася нагода зустрітися з сільським головою у Полтаві, як той вихідного дня повертатиметься з родиною з Харкова, від родичів. “Покупець” попросив сільського голову побачитися “на кругу” траси Київ-Харків, щоб передати гроші в село, продавцеві. Як тільки передав, з іншої машини вискочили ще двоє і арештували сільського голову. В результаті - три роки тюрми за хабар.
Нещодавно суддя Полтавського райсуду Гальченко стільки ж років тюрми дала Ковалівському сільському голові Юрію Бублику, який ні копійки не взяв собі у кишеню, але перед цим викрив у махінаціях з землею на мільйони гривень попереднього сільського голову Ніну Чуб і підручну їй землевпорядницю. Обласна прокуратура достойно розібралася і передала матеріали в суд. Однак, Полтавський районний суд, та ж сама Гальченко,  плюнув і на прокуратуру, виправдавши Ніну Чуб, а Бублика згодом  засудивши.
У  ці дні в Полтавському СІЗО сидять невинні люди. Це правозахисник і журналіст Леонід Митько з Кобеляк, якого новосанжарський суддя Бугрій - засудив на три роки за ДТП, в якому ніхто серйозно не постраждав, а вина Митька досить сумнівна - швидше винен “крутий” водій Мітцубісі, який виїхав на слизьку дорогу з… голими протекторами шин, гальмонув і вдарив ДЕУ Л.Митька.
Сидять у тюрмі більше двох років троє молодих працівників кредитної спілки “Лубно” Вячеслав Медведський, Ольга Іващенко і Дмитро Теленков,  на яких лубенський прокурор “повісив” 28 мільйонів викрадених коштів вкладників. Вся Лубенська громада знає, що ці троє не крали, а справжніх злодіїв той прокурор прикриває.
20  березня побував я в тихій Котельві. Там місцева влада Партії регіонів спланувала розправу над всією родиною Дубин. І хоч в розмові зі мною перша особа району Тетяна Корост, за сумісництвом - голова районної організації Партії регіонів і власниця найкрутішого в районі приватного бізнесу, повністю заперечила чутки про її бажання, м’яко кажучи, перерозподілити торгові площі споживчого товариства, яким керує Людмила Дубина, місцевий люд - зовсім протилежної думки. Тим часом Тетяна Михайлівна добилася зняття з посади начальника районної податкової інспекції чоловіка Людмили Вікторівни, який після цього зліг у лікарню. Більше того, політичні заручники, “тушки” навіть боялися присудити законне перше місце у районному конкурсі знавців історії синові Дубин - 11-класникові Богдану. Одним словом, обіклали сім’ю Дубини, як вовчицю, червоними прапорцями. Яка роль у цих переслідуваннях відведена “котелевським тушкам”? Читайте про це в одному з наступних чисел “Полтавської думки”.
Гайгай, українці… За вікнами ж - не 37-й рік сталінських репресій. Карлівська, Кобеляцька, Лубенська, Котелевська громади, чому мовчите?.. Стасівська громадо, чому гніваєшся тільки на кухні, чому не кричиш на повен голос?.. Учора прийшли за сином Згурського, завтра прийдуть по ваших дітей…