Про вибори і гроші

Прочитав інтерв’ю Євгена Жовтяка на http://www.zhovtyak.com  На всі сто поділяю його думки. Це ж саме я заявив лідерам опозиції щодо своєї кандидатури. Ось уроки, які ми повинні засвоїти.

У 2004 році, 20 червня на проміжних виборах по Карлівському округу на Полтавщині я набрав 20 тисяч голосів. Я був кандидатом від опозиції. Це були вибори - головна репетиція перед президентськими. Тому вся політична Україна була прикута до Карлівського округу. У нас перемога була прогнозована. Я ніскільки не сумнівався, що виграю, бо мав високий передвиборчий рейтинг як журналіст-криміналіст, автор багатьох журналістських розслідувань на тему корупції, головний редактор обласної газети "Полтавська думка".

Чому ж не виграв? Чому в сільських районах Полтавщини пройшов кандидат від Партії регіонів, житель Харкова, російськомовний Лелюк? (24 тисячі голосів).

 Програв не я, а опозиція. Чому так сталося?

Відповідь на це питання актуальна сьогодні в контексті тез Євгена Жовтяка перед цьогорічними парламентськими виборами. Даю цю відповідь з надією, що прочитає її не тільки він, а й Турчинов, Яценюк, Тягнибок, Кличко, Кармазін, Стретович, Матвієнко,Тарасюк, Костенко, Жебрівський, Гриценко і... Хто там ще входить у КОД? 

Так ось. У 2004-у опозиція Ющенко-Тимошенко на чолі з головою виборчого штабу Романом Безсмертним лише за сім днів до 20 червня, дня виборів, назвала мене своїм єдиним кандидатом, провівши соціологічне опитування виборців. А мені відомо, що набагато раніше Ющенкові вказували саме на мене як прохідного кандидата.

Однак, деякі впливові депутати-демократи з оточення Ющенка (не буду називати їхні прізвища, при зустрічі зі мною вони потім очі свої відводили, бо знали, чиє сало з'їли) підсовували Віктору Андрійовичу то одного, то другого, то третього. І я точно знаю, що лобували їх не за гарні очі, а за гарні гроші. І коли Ющенко за три дні до виборів приїхав до мене на округ і на всіх підмостках сказав, що саме Олександр Кулик, і ніхто інший - наш кандидат, ви думаєте, ті двоє, яких просовували його ж "любі друзі", знялися з перегонів? Ні! Вони фінішували.

Через  4 дні після виборів кличе мене Ющенко до себе на Боричів Тік з підсумковими протоколами. Взяв у руки той протокол і читає: Кулик - 20 тисяч голосів, Лелюк - 24 тисячі, і далі називає ті два прізвища грошовитих кандидатів від "любих друзів" - в сумі у  них вийшло 7300 голосів. Поглянув Віктор Андрійович на мовчазного Безсмертного, котрий сидів поряд, і сумно зітхнув. Проста арифметика йому свідчила: 20000 плюс 7300 = Перемога! Перемога не просто Кулика, а опозиції, всієї демократичної України. Чудова перемога перед президентськими виборами, яка так бездарно була упущена.

І виною тому - гроші. Великі гроші, якими грошовиті, але непрохідні кандидати, підступилися до "любих друзів", аби ті схилили Ющенка-Тимошенко підтримати їх, а не Кулика.

Натомість Партія регіонів зробила тоді єдино правильний і виграшний хід: за кілька днів до виборів зняла з перегонів своїх сателітів від партії Тігіпка "Трудова Україна" (Тетяна Філоненко) і медведчукової СДПУ(о) (Василь Бугрій). Особливо останній настільки потужно йшов по округу, що на зелених галявинах горілка струмками лилася - безплатно пригощав усіх бажаючих. Якби Філоненко і Бугрій також фінішували, то я б і з 20 тисячами вигравав. Бо мої опоненти подробили б свої голоси.

Пізніше, після виборів я запитав Бугрія, чому він знявся. Він відверто мені сказав, що його змусили це зробити (а мені відомо, що і пригрозили чоловікові), бо всі розуміли, що подрібнені голоси кандидатів від влади - то програш. Але цього чомусь не зробили "любі друзі", а Ющенко чомусь не гримнув на них кулаком. А як ми знаємо, у тодішньому складі Верховної Ради один голос часто був вирішальним. Таким міг би бути мій голос, однозначно непродажній. 

Ось така, арифметика 2004-го - проста і зрозуміла для нашої перемоги на виборах 2012-го.

Прислухаймося до Євгена Жовтяка. Відкиньте гроші, коли визначатиметеся з кандидатами по округах і в списках. Я журналіст, багато їжджу, чую людей, кажу вам: вони проголосують за нас, якщо опозиція виступить монолітно. Проголосують переможно, бо ці владні виродки дістали всіх. В іншому випадку кримінальна влада, якщо ми не переможемо, змете і вас, керманичів партій.

Щиро і з вірою - Олександр Кулик, редактор газети "Полтавська думка", член парламентського Комітету з питань свободи слова у Верховній Раді 3-го скликання (1998-2002 роки).