Суддя Бугрій продовжує свою ганебну судову практику
У Решетилівці влада замовчує серйозний конфлікт, що виник на грунті фінансових оборудок колишнього голови райдержадміністрації, депутата райради від провладної партії Юрія Григоровича Дмитренка. Він образився на депутата райради від опозиційної фракції “Наша Решетилівщина” Петра Миколайовича Кошового, який оприлюднив інформацію про Дмитренка у партійній газеті “Дзвони Собору”. Дмитренко подав на Кошового у суд за образу честі, гідності і ділової репутації, вимагаючи з нього спростування, на його думку, неправдивої інформації та відшкодувати моральні збитки на суму 100 гривень. Дмитренко у газетній публікації про роздачу районного майна і землі на мільйони гривень відчув свою вину, хоча його прізвище у тому контексті статті… не фігурувало. Вийшло так, як у тій приказці: на злодієві шапка горить.
-Як автор тих публікацій, як обраний решетилівцями депутат, я висловив свої міркування щодо значущих для району проблем, - розповідає “Полтавській думці” Петро Кошовий. - Хіба це не цинізм, що на фінансування районної газети з бюджету було виділено більше коштів, ніж на медицину району? Що це, як не видатки на піар своєї персони, адже Дмитренко очолював райдержадміністрацію, котра є співзасновником районної газети і в кожному номері хвалить владу. А я звернувся як депутат зі своєю статтею - не надрукували. Тепер ось відмовляються друкувати і рішення Вищого спеціалізованого суду України, який, м’яко кажучи, роз’яснив Дмитренку його права і обов’язки як державного службовця.
Майже 100 тисяч гривень районній редакції - це лише один епізод фінансових, на думку депутата Кошового, розтрат. У матеріалах судової справи фігурують не менш серйозні цифри, за якими стоять офіційні, підписані Дмитренком рішення. Не він перший і не він останній, певно ж, міг помилятися, чи з якихось інших міркувань приймав їх. А опозиція на те й існує, щоб критикувати. Однак, Юрій Григорович, відчуваючи за собою міцні тили, розумів це по-своєму. Коли президент В.Янукович призначив його головою Решетилівської РДА, він сказав, “що ми прийшли надовго”. Але 54-річний Ю.Дмитренко пробув на посаді лише рік, зіслався на стан здоров’я, оформив 2-у групу інвалідності і відійшов від виконавчої влади. Так ось, коли ще був при ній, то ж і подав на Кошового в суд. До честі усіх трьох решетилівських суддів, всі вони відмовилися розглядати позов Дмитренка. Зате суддя Новосанжарського райсуду Бугрій швидко вислужився перед людиною влади і задовольнив позов Дмитренка. (Це той самий Бугрій, який півроку тому задовольнив вимогу прокуратури і засудив відомого громадського правозахисника, журналіста Леоніда Митька на 3 роки в’язниці лише за те, що той став учасником ДТП, в якому ніхто, крім авто, серйозно не постраждав). На жаль, і Апеляційний суд не помітив в ухвалі Бугрія щодо Кошового явних процедурних помилок. Відтак Петро Кошовий був змушений звернутися до найвищого суду. І той його повністю виправдав! П’ятеро суддів, які підписалися під ухвалою Вищого спеціалізованого суду України, жодної правди не знайшли у позові Дмитренка, дали жорстку оцінку діям судді Бугрія, а його рішення від 18 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 червня 2011 року скасували.
Сталася ця щемна подія в житті родини Кошових 12 жовтня 2011 року. Пишу “щемна”, бо і дружина Валентина (учителька історії) ці два роки, по суті, переслідувань владним режимом її чоловіка втрачала і здоров’я, і кошти. Та в цієї історії є ще варте уваги громадськості продовження. Тому крапку не ставлю.
Немає коментарів:
Дописати коментар