У Нових Санжарах 16 квітня 2013 року продовжилося судове слідство по виявленню зловмисників, які рік тому, в ніч на 17 березня 2012 року, організували підпал реєстратури Новосанжарської поліклініки. Згоріли всі 28 тисяч амбулаторних карток, тобто медичні дані майже усіх жителів Новосанжарського району. Більш як на півмільйона гривень завдано збитків районному бюджету.
Організована злочинна група у Нових Санжарах таким чином замітала сліди по видачі липових інвалідських посвідчень, первинним документом для яких є виписка з амбулаторної картки. За інформацією з достовірних джерел “Полтавській думці” відомо, що таких виписок видано не два-три десятки, а значно більше. Тобто, “загубити” 20-30 карток - не рятувало зловмисників перед перевіркою, що наближалася. Тому й пішли на підпал. Про те, що він носить замовний характер - стало очевидно всім після перших же слідчих дій.
Але правоохоронні органи не поспішали шукати замовників. Натомість підшукали інший мотив, скориставшись інформацією про сміливця, який мовби перед другом похизувався, що то його уяви справа. Це 21-річний місцевий житель Владислав. У міліції його залякали ув’язненням і придумали версію: мовляв, підпалив, аби показати геройство перед коханою дівчиною, з якою поскандалив.
Я про все це написав у своєму журналістському розслідуванні, що було опубліковане рік тому на сторінках “Полтавської думки” і нині є в інтернеті на моєму блозі. Я опитав дуже багатьох людей, котрі могли в тій чи іншій мірі пролити світло на замовників і підпалювача. Ніхто, крім самих потенційних замовників, не вірив, що підпалив Владислав. А тим часом, точніше 2 жовтня 2012 року, слідчий Новосанжарського райвідділу міліції старший лейтенант Віталій Головко видав постанову про притягнення Владислава до кримінальної відповідальності як обвинуваченого. Прокуратура погодилася і передала справу до суду, де хлопцю “світить” до 7 років тюрми.
Відбулося з десяток судових засідань. На трьох останніх, в т.ч. і 16 квітня, я побував. Суду якраз свідчив слідчий по справі В.Головко.
-Чи ж знайшли ви ту дівчину, яка мовби мотивувала обвинуваченого вами до вчинення підпалу? - запитав у нього адвокат Вячеслав Делія.
-Ні, не знайшли.
-Тоді який мотив був у Владислава підпалювати реєстратуру?
-В обвинувальному висновку все сказано, - уникнув прямої відповіді слідчий Головко.
Суду він немало наговорив такого, що не стикується з показаннями інших свідків і навіть з його власними діями. Сподіваюсь, суд розбереться. Так само плутав штатний міліцейський понятий Олександр Колодочка, якого міліціонери найняли для обшуку у квартирі Владислава. Хвилин тридцять він свідчив суду. То його “на дорозі знайшли” і взяли за понятого, то “подзвонили, щоб приїхав”, то на “їхній машині привезли”. А складений після обшуку протокол він не прочитав, бо без окулярів не бачить, але підписав. Підписав і експерт, якого на обшукові… не було.
Найщирішою у свідченнях 16 квітня виявилася заступник головного лікаря районної центральної лікарні, завідуюча Новосанжарською поліклінікою Вікторія Севериненко. Мене як журналіста, котрий зібрав немалий фактаж щодо цього резонансного підпалу, Вікторія приємно здивувала. Саме вона весь цей час мовби виступала речником замовників, з радістю поширюючи інформацію про затриманого Владислава, про те, що зловмисник мав намір підпалити не реєстратуру, а фітокіоск, що стоїть поряд. Це пані Вікторія стверджувала ключове, те, що було потрібно і слідчому Головку, і прокурору, який підписав обвинувальний висновок проти Владислава: підпалювач проліз у фітокіоск через його віконце. І раптом оце аж в суді 16 квітня на запитання прокурора: “Яким було те віконце? Чи міг чоловік моєї статури пролізти через нього?” В.Севериненко відповіла:
-Ні, не міг. Віконце було маленьким.
Прокурор Сергій Дашівський і обвинувачений ним Владислав майже однакові і за зростом, і за статурою.
Отже, міліцейсько-прокурорські звинувачення проти хлопця вкотре луснули, як мильна бульбашка. Адже вони базуються на тому, що в кіоск палій проник через те маленьке віконце, а двері в реєстратуру вибив.
Чим більше того дня свідчила суду пані Вікторія, я розумів, що вона “виходить з гри”, у яку її, вочевидь, втягнули круті замовники. Відтак, їхнє коло звужується. В рамках судового слідства, яке, на мій погляд, все відкритіше, прозоріше веде суддя Тетяна Стрельченко (кажуть, однокласниця головного лікаря Нових Санжар Ольги Гирі), залишилося допитати керівника штабу по ліквідації пожежі, заступника голови Новосанжарської райдержадміністрації Володимира Борта, голову Новосанжарської районної ради Володимира Левицького, ту ж саму Ольгу Гирю, працівника Новосанжарської РЕС, який в ніч, коли горіло, приїхав до палаючої поліклініки і не поспішав відмикати електрострум, стримуючи таким чином дії пожежників (гасити вогонь неможливо, коли електрика від приміщення не відімкнена). І допитати уже як свідка експерта Олега Сметрова (вибачаюсь перед ним, бо у попередній інформації з зали суду переплутав одну букву у його прізвищі), який, оглядаючи місце пожежі, не вказав розміри того горезвісного віконця. Швидше всього, що йому хтось підказав не фіксувати їх у протоколі, інакше кримінальну справу проти Владислава сфальшувати було б не можливо. Він же ніяк не пролазить у те віконце!
А віконця ж також немає, бо кіоск одразу розібрали. Хто дав команду це зробити, не поставивши до відома власника-орендаря і знищивши ключовий доказ? Це питання суду до В.Борта і В.Левицького, адже саме райрада відповідала за договір оренди по тому кіоску. Поки що все. “Полтавська думка” інформуватиме своїх постійних читачів про подальший перебіг цієї справи, що не сходить з вуст новосанжарців. І 16 квітня в судовій залі було до двох десятків вільних слухачів.
Олександр КУЛИК, “Полтавська думка”.
Немає коментарів:
Дописати коментар