четвер, 17 травня 2012 р.

Олександр КУЛИК: “Ми витягли Віку з тюрми, а тіло Ірочки Рибалко досі не знайдено”

Полтавський журналіст Олександр Кулик про свою участь у передачах телеканалу СТБ “БИТВА ЕКСТРАСЕНСІВ”


Дві телепередачі “Битва екстрасенсів” - 20 листопада  2011 року і 8 квітня 2012-го - подивилися на каналі СТБ понад 10 мільйонів телеглядачів. Побачене шокувало всю Україну! Люди телефонують Кулику в редакцію “Полтавської думки” і кажуть, що плакали, ридали біля телеекранів. Люди запитують у Кулика: Чи правда все це? Чи справді ні за що рік і три місяці відсиділа у тюремних застінках 16-річна сільська дівчинка-сирота? Чи хтось покарає врешті-решт тих двоногих виродків, які “повісили” на беззахисну сироту немислимий, непосильний її дитячим рукам найстрашніший злочин - вбивство дорослого сильного чоловіка?.. Чи знайшли хоч тіло третьої дівчини? Яким правилам поведінки у суспільстві навчають своїх дітей ті, хто вбив Лілю Пуху, Наталочку Вазерцеву, Ірину Рибалко?.. Люди питають у Кулика, де тепер Віка? Вони глибоко співчувають убитим горем батькам Лілі, Наталі, Іри, готові допомогти їм матеріально, на судові витрати, щоб таки ж знайти і покарати вбивць. А ще люди дякують Кулику за його подвиг і просять бути обережнішим, не ходити одному у темні години доби, оглядатися перед входом у свій під’їзд.
Шановні читачі, телеглядачі і користувачі Інтернету! На ваші телефонні дзвінки і листи до редакції сьогодні відповідає  Олександр Васильович Кулик - головний редактор “Полтавської думки”, кращий журналіст України 2010 року в жанрі журналістських розслідувань на теми корупції, володар найвищої нагороди Спілки офіцерів України - Хреста “За мужність” (за журналістську і правозахисну діяльність).

середу, 9 травня 2012 р.

Хто ж замовив підпал реєстратури Новосанжарської поліклініки?

Постраждали близько 28 тисяч мешканців району, чиї згорілі і обгорілі амбулаторні картки захоронили на звалищі у селі Зачепилівка

Відтоді історії їхніх хвороб пишуть з чистого листа. Трагедія, що сколихнула увесь район, сталася в ніч з 16 на 17 березня 2012 року. Для багатьох, особливо старших людей, чиє життя немилосердно перебито болячками, - це справді трагедія. Адже за тими записами у картках вони могли розраховувати не тільки на подальше надійне, прогнозоване лікування, а й на соціальну допомогу в разі, якби хвороби довели їх до інвалідності. По суті, в полум’ї згоріли роки важкого трудового життя тисяч і тисяч новосанжарців. Втім,  багато карток таки ж не згоріли! Але всі їх чомусь “під одну лопату” швиденько повантажили, вивезли, скинули у викопану траншею, хотіли, було, ще й підпалити, аби всі догоріли, але чомусь не вдалося, тому тільки прикопали. Головний лікар районної лікарні Ольга Гиря каже, що відібрати у згарищі вцілілі картки було неможливо, тому все місиво з попелу, паперу, води, піску й вивезли. А підприємливі місцеві роми - відібрали, розгорнувши пісок на “могильнику”, і почали продавати по сто гривень за штуку їх власникам. Після цього приїхав екскаватор і захоронив картки глибше.

середу, 2 травня 2012 р.

Хто ж підпалив реєстратуру Новосанжарської поліклініки?

Півтора місяці тому, в ніч з 16 на 17 березня, з п’ятниці на суботу, хтось підпалив реєстратуру Новосанжарської поліклініки. За офіційною версією, згоріли 28 тисяч амбулаторних карток жителів Новосанжарщини. Так само, як вони горіли, у пожежному порядку наступного дня їх вивезли на звалище в Зачепилівку і прикопали. Але раптом картки появилися… у продажу. Місцеві підприємливі роми копнули той “могильник”, перебрали обгорілі папери і відібрали вцілілі картки, з іменами й адресами їх власників. За цінну річ цигани просять 100 гривень. А тим часом, 20 квітня, обласна міліція оголосила про затримання палія. І той мовби зізнався у скоєному. Прізвище 21-річного підозрюваного у міліцейському повідомленні “для преси”, звісно, не названо, але в Нових Санжарах воно одразу пішло “по людях”. Морально подавлена вся родина хлопця, шановані тут його мама, дід, бабуся. Більше того, мало хто вірить у причину, що штовхнула хлопця на такий злочин. Про це від багатьох своїх співрозмовників у Санжарах почув кореспондент “Полтавської думки” Олександр Кулик. Журналістське розслідування О.Кулика читайте у наступному числі “Полтавської думки”.