Зусиллями місцевих слідчих органів влада хоче “повісити” підпал на невинну людину - 21-річного Владислава. Спочатку у міліції його залякали і “вибили” зізнання, потім у нього дома і в його бабусі зробили фіктивний обшук, а одну з потерпілих сторін міліція змушувала дати неправдиві покази проти хлопця. Так виник обвинувальний висновок, підтриманий прокуратурою. Але сфабрикована слідчим В.Головком кримінальна справа, як карткова хатинка, розсипається у суді. І це при тому, що й сам Новосанжарський суд під час перших судових засідань йшов на повідку у фальсифікаторів справи, але позавчора, 12 березня, мені здалося, що суддя Тетяна Стрельченко зрозуміла: справа шита гнилими нитками.
Постійні читачі “Полтавської думки”, певно ж, знають, що мова йде про резонансну справу, адже торік, в ніч на 17 березня, у полум’ї згоріли не тільки 28 тисяч амбулаторних карток жителів Новосанжарського району, а й завдано збитків на 700 тисяч гривень районному бюджету, що пішли на ремонт поліклініки після пожежі. Достеменно всім, в тім числі і владним чиновникам, і правоохоронцям відомо, що реєстратуру підпалили зумисно. Здогадуються люди: хтось замітав свої злочинні сліди - липові виписки з амбулаторних карток, що є першим і головним документом для присвоєння інвалідності чи статусу чорнобильця. А з інвалідною групою чи посвідченням “ліквідатора аварії на ЧАЕС” громадянин менше платить за всякі комунальні послуги та має інші пільги, передбачені чинним законодавством.
У своїх попередніх журналістських розслідуваннях “про підпал” я про все це написав. Тепер ось у суді весь мій фактаж підтверджується. Більше того, я попросив сторону захисту, щоб заявила мене свідком у справі. І 22 лютого суду в Нових Санжарах я як автор журналістського розслідування розповів про добуті мною докази, що вказують: перше - на безпідставність звинувачень проти Владислава, друге - на замовний характер підпалу і можливі, найбільш вірогідні його мотиви, третє - на брудну роботу слідчого міліції, який повинен відповісти за свій “злочин проти особи”, четверте - на змовницькі дії новосанжарських владних чиновників по “кришуванню” замовників підпалу.
Для чого це їм? Швидше всього, липові “інвалідські” отримали хтось з них, або їхні родичі, на яких зареєстроване нерухоме майно, за яке сплачуються комунальні послуги. А ще рятують головного лікаря, яка час від часу надає їм в лікарні vip-ліжка, виписує, коли треба, лікарняні, адже Ольга Василівна Гиря не тільки головлікар Новосанжарської центральної районної лікарні, а й завідуюча її неврологічним відділенням. А її рідна сестра - завідуюча терапевтичним відділенням. Дуже поважні особи, через яких владні мужі можуть вирішувати багато питань. Пані Ольга, певно, дуже їм догоджає. І вони віддячили їй не раз, забезпечивши з бюджету місячну зарплату в розмірі 12-15 тисяч грн. Це при тому, що решта 629 медиків Новосанжарщини отримують в середньому лише по 1300 грн., а в Малій Перещепині закрили дільничну лікарню, бо не було в бюджеті коштів для зарплати лікарю.
І тут раптом ця пожежа, як оце березневий сніг на голову. Замовники підпалу хотіли, було, повести слідство по хибному шляху: устами завідуючої поліклініки Вікторії Севериненко запустили версію, що винен… фітокіоск, що стояв поряд з реєстратурою. Мовляв, злодій туди вночі заліз щось украсти, підпалив, а вогонь перекинувся на реєстратуру. Замовники прорахувалися. Підпалювач справді був у кіоску, хотів підпалити папери, але ті не загорілися, про що засвідчено в акті слідчої експертизи. А в кімнаті реєстратури, де паперів - гори, вогонь палахкотів так, що металева арматура на бетонних перемичках розплавилася, і тому стеля прогнулася, недалеко було до ще масштабнішої аварії - обвалу всіх трьох поверхів поліклініки.
Зрозумівши, що з фітокіоском - прокол, хтось дав команду його негайно розібрати. Що й було зроблено без згоди власника - пані Юлії, котра десять років його утримувала, орендуючи площу в лікарні для свого невеличкого бізнесу. Таким чином влада прибрала ключовий речовий доказ, адже міліцейсько-прокурорське слідство клюнуло на версію керівництва лікарні, що підпалювач заліз у кіоск через його віконце. А як тепер відтворити обставини злочину з підозрюваним Владиславом, якого змусили б пролізти у те віконце? Кіоску ж немає - немає й віконця. Зате у слідчого міліції і прокурора є експерт. Хто його, Олега Смєртова, надоумив сказати позавчора, 12 березня, у суді, що Владислав своєю статурою проліз би. Про це у Смєртова запитав прокурор С.Дашівський. На що Смєртов, навіть не попросивши Владислава піднятися на весь зріст, випалив:
- Міг би.
Я, журналіст Олександр Кулик, і понад два десятки присутніх цього разу в судовій залі небайдужих до долі хлопця новосанжарців (дякую їм, що прийшли), очікували, що прокурор С.Дашівський і суддя Т.Стрельченко запитають в експерта О.Смєртова про розмір того віконця. Це дуже логічне запитання! Адже до цього моменту Смєртов свідчив хвилин двадцять про багато деталей, навіть сказав, що біля того віконечка зафіксував зірвані з віконця штапики, щоб можна було вийняти скло і пролізти всередину кіоску. Але так і не сказав суду ключове - розміри віконця. Забув?
Прокурор Дашівський і суддя Стрельченко чомусь не вказали свідку Смєртову на його забудькуватість, а коректніше тут сказати: не задали йому абсолютно, на 200 процентів логічного запитання. Я тут же попросив це зробити пані Юлію, власницю кіоску, яка сиділа в судовій залі поруч зі мною і як потерпіла по справі сторона мала право ставити в суді питання. Експерт з 30-річним стажем Олег Смєртов - шокував: він відповів, що розмірів віконця не знає і вже не може пригадати! Але, бачте, (слівце тут міцне проситься щодо Смєртова, але газетний жанр не дозволяє його вжити) впевнений, що широкоплечий, підозрюваний владою Владислав у віконце міг пролізти. Може, Смєртова в цьому переконала та ж завполіклінікою пані Севериненко, котра “вдовбувала” всім, в тім числі і власниці фітокіоску Юлії, що і вона, Севериненко, і сама Юлія в те віконце пролізли б.
Шановні слідчий Новосанжарської міліції В.Головко, прокурори В.Карлаш і С.Дашівський, суддя Т.Стрельченко! Держава Україна надала вам право не тільки карати винних, а й захищати невинних людей. Чому жоден з вас не запитав у Смєртова про ключове у цій кримінальній справі, що одразу знімало ваші підозри з Владислава - про розміри віконця, через яке він буцімто проліз і намагався підпалити фітокіоск? Хто дав команду Смєртову приховати від слідства і суду важливий факт?
Уже після суду 12 березня, при людях, які готові були розірвати цього експерта, я запитав у Смєртова як журналіст: хто порадив йому “упустити” в експертному протоколі розміри віконця? Хто порадив йому вказати на Владислава? Смєртов дуже зніяковів, щось, пробачте, промимрив. Але міміка його обличчя красномовно підказувала нам, що він це вчинив зумисно.
Тим часом власниця фітокіоску Юлія (жінка, як кажуть, гарна і при тілі) заявила в суді, що в те віконце міг пролізти хіба що гутаперчевий хлопчик. Через те віконце вона протягом десяти років видавала покупцям фітопрепарати. То кому суд повірить: експерту Смєртову, чи їй?
А ще в суді 12 березня Владислав повідав страшні факти тиску на нього з боку міліції. А сторож лікарні Іван Олександрович підтвердив, що ключі від поліклініки були “на руках”, що раніше, при старому керівництві лікарні їх під розписку здавали у приймальне відділення, а нове керівництво цю практику відмінило.
З огляду на нові свідчення, суд викликає на 2 квітня, на 13 год. 30 хв. як свідків слідчого Новосанжарської міліції В.Головка, завідуючу поліклінікою В.Севериненко, двох понятих - Бабенка і Колодочку, яких міліція залучала при обшукові на квартирі у Владислава, видавши йому при цьому протокол, в якому нічого, крім підпису самого Владислава, розібрати не можливо, і вилучивши куртку, штани, спортивну шапочку і кросівки.
-У мене цих речей було по дві штуки, - розповів Владислав суду. - Коли мене в міліції змусили зізнатися у підпалі, бо казали, що додому не відпустять, то потім приїхали додому по речові докази. Я поклав перед ними ці речі і сказав: вибирайте, які вам підійдуть. Вони вибрали, а кросівки взяли ті, що дорожчі.
Олександр КУЛИК, “Полтавська думка”.
P.S. Очевидно, що підпалювач мав як мінімум три ключі: від входу у поліклініку, від кімнати реєстратури і від фітокіоску. Про перші два можна здогадуватися, а щодо третього, то якби слідчий В.Головко працював професійно, то “вийшов” би і на третій. У низці зібраних мною фактів ключ від фітокіоску також проглядається як непрямий доказ щодо спланованих дій замовників… Приходьте, новосанжарці, в суд 2 квітня, почуєте ще багато нового, що не може вас не хвилювати, адже доля Владислава, чи кобеляцької дівчини-сироти Віки Санжарівець, яку мені свого часу вдалося витягти з пазурів горе-міліціонерів, в якийсь момент може спіткати і кожного з вас.
О.К.
Немає коментарів:
Дописати коментар