23 липня 2010 року Октябрський районний суд у судовому засіданні під головуванням судді О. Кузнецової дав рішучу і законну відсіч намірам Полтавської обласної прокуратури прикрити організовані злочинні дії кобеляцької міліції на чолі з колишнім її начальником О. Сисенком, новосанжарського судмедексперта А. Полякова, судді Кобеляцького райсуду В. Голубенка, свідків О.Павленка, В. Гели, В. Омеляна, О.Підуст. Прокуратура в особі слідчого Зеленського відмовила батькам трьох убитих три роки тому доньок у притягненні до відповідальності вище названих осіб - прямо й опосередковано причетних до вбивства і до прикриття вбивць.
Із засобів масової інформації (преса, радіо, телебачення) вся Україна уже знає про резонансне вбивство, що сталося 22 квітня 2007 року на березі Дніпродзержинського водосховища, поблизу села Солошине Кобеляцького району. П’яна компанія високопосадових так званих правоохоронців позбавила життя трьох дівчат, які післяобідньої пори недільного дня приїхали сюди, на мисливську базу, подивитися на фазанів, а потрапили у пазурі розгарячілих лейтенантів, капітанів, майорів, підполковників. Вони хотіли гвалтувати дівчат, але ті не давалися, намагалися втекти. Двоє хлопців, з якими дівчата товаришували не один рік і які обіцяли їм показати ту мисливську базу, не захистили своїх супутниць. Певно, через те, що один з них, Павленко, виявився рідним братом одного з організаторів п’янки, місцевим дільничним інспектором міліції… Ірину Рибалко негідники прострелили, а її подруг Лілю Пуху і Наталку Вазерцеву як свідків потопили. Начальник міліції Сисенко чотири місяці не порушував кримінальну справу, жодного із свідків не взяв під стражу, відмовив у пошуковому собаці (збрехав батькам, що такого в Полтавській області немає), увійшов у зговір з новосанжарським судмедекспертом Поляковим, який потім зізнався, що давав такі медичні висновки по тілах Лілі і Наталки, яких від нього вимагали. (Тіла Ірини досі не знайдено, бо вбивці не могли вкинути її, понівечену, у річку, як Лілю і Наталку, інсценувавши утоплення). На повідку в Сисенка, а потім і прокурора обласної транспортної прокуратури А. Бугайця виявився місцевий суддя - Голубенко, який відомий Кобеляцькій громаді як такий, що виконує замовлення, судить за “телефонним дзвінком”. Підставній особі, якого вбивці зробили цапом-відбувайлом, відставному капітану міліції М. Гордієнку суддя Голубенко за мовби неумисне потоплення дівчат присудив три роки… умовно. Мабуть, пан Голубенко думав, що його судді-колеги в інших судах будуть з ним солідарними. Може, думав, що в судах працюють усі такі негідники, як він.
Ні! Уже чотирнадцять судів винесли постанови на захист потерпілих - батьків убитих дівчат. Галина Миколаївна Пуха, Микола Юхимович Рибалко, Галина Григорівна Вазерцева сказали, що найкращою пам’яттю про своїх безневинно убитих доньок, шанованих серед ровесників дівчат буде справедлива кара до тих, хто додав їм горя намаганнями фальсифікувати кримінальну справу, більше того, зробити винними самих дівчат. Сисенки, бугайці, полякови, зеленські, будучи при посадах, державних зарплатах, влаштували справжній терор батькам, аби прикрити їм рот, аби ті не писали листи до Президента України, в Генеральну прокуратуру. До честі Генпрокуратури, вона дала чітке і коротке завдання прокурору Полтавської області В. Войцишену - розібратися, нарешті, з тими його підлеглими, хто допустив серйозні порушення в розслідуванні резонансної кримінальної справи. Войцишен доручив виконувати завдання Генпрокуратури слідчому обласної прокуратури Зеленському. А цей, аби не допустити слідства за нововиявленими обставинами, почав раптом фальшувати матеріали кримінальної справи. І врешті - відмовив батькам, а Войцишену, певно ж, доповів, що виконав його і Генпрокуратури завдання. Саме постанову Зеленського про відмову у порушенні кримінальної справи щодо учасників і співучасників злочину (Павленка, Гели, Омеляна, Сисенка, Підуст, Полякова, Голубенка) суддя Октябрського райсуду О. Кузнецова, як кажуть, розіклала по поличках, розбила в пух і прах. 23 липня 2010 року суддя О. Кузнецова скасувала постанову В. Зеленського. Обласна прокуратура подала апеляцію до обласного суду. Одразу четверо прокурорів прийшли позавчора, 10 серпня, у судову залу Полтавського апеляційного суду відстоювати “честь прокуратури”. Один з них, доповідач по справі прокурор Волик (до речі, родом з Кобеляк, земляк убитих дівчат і їхніх батьків) просив вищий суд скасувати постанову судді Кузнецової. Троє суддів - Віктор Куліш, Анатолій Кисіль, Юрій Тараненко - вислухали усі сторони і виявилися непохитними - їхнім рішенням обласний суд повністю відхилив апеляцію як безпідставну. Таким чином суди зобов’язали обласну прокуратуру провести додаткову перевірку по вказаних батьками співучасниках злочину.Кому тепер В. Войцишен довірить це робити? І чи проведе він внутрішнє службове розслідування щодо професійної придатнсті таких як Зеленський, який не виконав завдання, але при цьому щомісячно отримував високу зарплату з державного бюджету, за рахунок платників податків, якими, хай знає, є і троє убитих горем батьків, яким він своєю постановою плюнув у лице? Чув я, що Войцишена перепризначили прокурором ще на п’ять років. Чув, що і голова облдержадміністрації О. Удовіченко задоволений його роботою (правда, може, через те, що один із синів Удовіченка також у прокурорах ходить?). Тепер уже вся Полтавська громада вправі буде спитати не тільки з Войцишена, а й Удовіченка за справу, що докотилася з Полтавської області, тобто з їм підвідомчої території - до Європейського Суду.
Із засобів масової інформації (преса, радіо, телебачення) вся Україна уже знає про резонансне вбивство, що сталося 22 квітня 2007 року на березі Дніпродзержинського водосховища, поблизу села Солошине Кобеляцького району. П’яна компанія високопосадових так званих правоохоронців позбавила життя трьох дівчат, які післяобідньої пори недільного дня приїхали сюди, на мисливську базу, подивитися на фазанів, а потрапили у пазурі розгарячілих лейтенантів, капітанів, майорів, підполковників. Вони хотіли гвалтувати дівчат, але ті не давалися, намагалися втекти. Двоє хлопців, з якими дівчата товаришували не один рік і які обіцяли їм показати ту мисливську базу, не захистили своїх супутниць. Певно, через те, що один з них, Павленко, виявився рідним братом одного з організаторів п’янки, місцевим дільничним інспектором міліції… Ірину Рибалко негідники прострелили, а її подруг Лілю Пуху і Наталку Вазерцеву як свідків потопили. Начальник міліції Сисенко чотири місяці не порушував кримінальну справу, жодного із свідків не взяв під стражу, відмовив у пошуковому собаці (збрехав батькам, що такого в Полтавській області немає), увійшов у зговір з новосанжарським судмедекспертом Поляковим, який потім зізнався, що давав такі медичні висновки по тілах Лілі і Наталки, яких від нього вимагали. (Тіла Ірини досі не знайдено, бо вбивці не могли вкинути її, понівечену, у річку, як Лілю і Наталку, інсценувавши утоплення). На повідку в Сисенка, а потім і прокурора обласної транспортної прокуратури А. Бугайця виявився місцевий суддя - Голубенко, який відомий Кобеляцькій громаді як такий, що виконує замовлення, судить за “телефонним дзвінком”. Підставній особі, якого вбивці зробили цапом-відбувайлом, відставному капітану міліції М. Гордієнку суддя Голубенко за мовби неумисне потоплення дівчат присудив три роки… умовно. Мабуть, пан Голубенко думав, що його судді-колеги в інших судах будуть з ним солідарними. Може, думав, що в судах працюють усі такі негідники, як він.
Ні! Уже чотирнадцять судів винесли постанови на захист потерпілих - батьків убитих дівчат. Галина Миколаївна Пуха, Микола Юхимович Рибалко, Галина Григорівна Вазерцева сказали, що найкращою пам’яттю про своїх безневинно убитих доньок, шанованих серед ровесників дівчат буде справедлива кара до тих, хто додав їм горя намаганнями фальсифікувати кримінальну справу, більше того, зробити винними самих дівчат. Сисенки, бугайці, полякови, зеленські, будучи при посадах, державних зарплатах, влаштували справжній терор батькам, аби прикрити їм рот, аби ті не писали листи до Президента України, в Генеральну прокуратуру. До честі Генпрокуратури, вона дала чітке і коротке завдання прокурору Полтавської області В. Войцишену - розібратися, нарешті, з тими його підлеглими, хто допустив серйозні порушення в розслідуванні резонансної кримінальної справи. Войцишен доручив виконувати завдання Генпрокуратури слідчому обласної прокуратури Зеленському. А цей, аби не допустити слідства за нововиявленими обставинами, почав раптом фальшувати матеріали кримінальної справи. І врешті - відмовив батькам, а Войцишену, певно ж, доповів, що виконав його і Генпрокуратури завдання. Саме постанову Зеленського про відмову у порушенні кримінальної справи щодо учасників і співучасників злочину (Павленка, Гели, Омеляна, Сисенка, Підуст, Полякова, Голубенка) суддя Октябрського райсуду О. Кузнецова, як кажуть, розіклала по поличках, розбила в пух і прах. 23 липня 2010 року суддя О. Кузнецова скасувала постанову В. Зеленського. Обласна прокуратура подала апеляцію до обласного суду. Одразу четверо прокурорів прийшли позавчора, 10 серпня, у судову залу Полтавського апеляційного суду відстоювати “честь прокуратури”. Один з них, доповідач по справі прокурор Волик (до речі, родом з Кобеляк, земляк убитих дівчат і їхніх батьків) просив вищий суд скасувати постанову судді Кузнецової. Троє суддів - Віктор Куліш, Анатолій Кисіль, Юрій Тараненко - вислухали усі сторони і виявилися непохитними - їхнім рішенням обласний суд повністю відхилив апеляцію як безпідставну. Таким чином суди зобов’язали обласну прокуратуру провести додаткову перевірку по вказаних батьками співучасниках злочину.Кому тепер В. Войцишен довірить це робити? І чи проведе він внутрішнє службове розслідування щодо професійної придатнсті таких як Зеленський, який не виконав завдання, але при цьому щомісячно отримував високу зарплату з державного бюджету, за рахунок платників податків, якими, хай знає, є і троє убитих горем батьків, яким він своєю постановою плюнув у лице? Чув я, що Войцишена перепризначили прокурором ще на п’ять років. Чув, що і голова облдержадміністрації О. Удовіченко задоволений його роботою (правда, може, через те, що один із синів Удовіченка також у прокурорах ходить?). Тепер уже вся Полтавська громада вправі буде спитати не тільки з Войцишена, а й Удовіченка за справу, що докотилася з Полтавської області, тобто з їм підвідомчої території - до Європейського Суду.
P.S. Співчутливі до справи про загибель дівчат, а отже достойні прокурорського звання працівники прокуратури повідомили мені, що чули, як хтось там у її кабінетах обіцяв мене, журналіста Олександра Кулика, “пустити поплавати по болоту, щоб не писав своїх журналістських розслідувань”. Тобто пустити, як убивці пустили трьох мертвих дівчат. Оголошую про це публічно і прошу Службу безпеки України взяти під захист усіх причетних до цієї резонансної справи осіб.
Немає коментарів:
Дописати коментар